Весна. Хочеться прогулювати пари, відпочивати в парку і... кохати. Сонечко пригріло, і все менше хочеться думати. Особливо на релігійну тематику. Коли взялася за написання цієї статті, то сама замислилася, коли останнього разу була в храмі? Соромно, бо давненько. Хоча ніхто з упевненістю не може сказати, як часто треба відвідувати церкву.
Хтось скаже, що досить помолитися «в собі», а інші – щодня молитися в храмі. Проте так чи інакше ніхто не зможе точно дати відповідь.
«Людину можна змусити (грошима чи погрозою) ходити до церкви – та не більше цього» - Дж. Свіфт.
Якось мені спало на думку таке: чому, коли ми йдемо до нічного клубу, ніколи не замислюємось, як часто це треба робити? Так, там весело й цікаво... для тіла, а душа? Вживаючи їжу, ми підримуємо життєдіяльність, а ходячи до храму, ми споживаємо духовну поживу. Тож чого варте тіло без душі?
«Як душа без тіла не зветься людиною, так і тіло без душі» - І. Златоуст.
Як на мене, то церква допомагає лікувати душу – адже коли ти покаєшся, то ніби скидаєш величезний тягар.
У Біблії немає чіткої відповіді, коли саме і як часто потрібно відвідувати храм. Там вказуються суттєві моменти, у які дні перші християни ходили до церкви. Та чи повинні ми їх наслідувати?
Священнослужителі кажуть: чим частіше ти в святині – тим краще. Головне, щоб зі щирим серцем та чистою душею. І не потрібно керуватись праивлом: якщо я піду туди 1000 разів, то обов’язково потраплю в рай, і Бог мене полюбить. Ні. Ми вже давно не діти. Як казав П.-С. Маршань: «Не бійся Бога – бійся самого себе. Ти сам творець своїх благ і причина своїх бід. Пекло та рай знаходяться у твоїй власній душі.»
Отож, вибір залишається за кожним з нас. Будемо ходити д церкви, молитись і просити – Господь обов’язково нас вислухає, бо він «милосердний і чоловіколюбний».
А за вікном – все одно весна, і нічого не хочеться робити. Проте я піду до церкви, бо... мені там стає легше.
Вальчук Елена,
Нововолынск, Украина
Студентка Інституту журналістики. Люблю писати, коли є натхнення. Люблю життя. Хоча інколи мені важко. По-моєму я вже доросла, проте залишаюсь маленькою дівчинкою в душі...
Прочитано 7303 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 3
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сказ о Царевиче - Светлана Капинос Эта сказка была опубликована ранее под названием "Сказка о Прекрасном Принце".
С тех пор она претерпела изменения.
На прошедшем в январе конвенте Басткон-2010, в конкурсе авторских сказок, "Сказ о Царевиче" занял пятое место.
Прошу любить и жаловать :)
И читать.
Десять практических шагов к прощению - Пол Майер Иногда прощение может быть очень полезным, и есть смысл простить, и мы видим, что нужно сделать, чтобы этого достичь, видим всю логичность этого шага, однако все это лишь до тех пор, пока не заденут нас самих и прощение, таким образом, не станет нашей личной задачей. Какие тогда бушуют эмоции и как разгораются страсти! Шаги к прощению все те же, но, находясь в котле разгоревшихся страстей, когда нанесенная рана еще свежа и постоянно дает о себе знать, нам может казаться, что с логикой здесь нет никакой связи. Бэрри и Марта Кэмп испытали это на себе. Вот их рассказ.
